Тема «Антон Чехов "Чайка". Життєва мета та сенс мистецтва як провідні проблеми твору»

Мета: удосконалення предметних компетентностей учнів  та навичок проблемного прочитання твору  на основі  осягнення  ідейно-художніх особливостей п’єси, специфіки драматичного конфлікту та розвитку сценічної дії; розвиток критичного та образного мислення учнів; виховання цілеспрямованості, гуманізму,формування ціннісних життєвих орієнтирів

Хід уроку

І. Робота з кроссенсом. Асоціативне «впізнання» твору. 

ІІ. Мотивація  навчальної  діяльності.

- Напевне, Вас здивує твердження стосовно того, що  «Чайка" -  для самого автора добуток найбільш автобіографічний, особистий. У п'єсі, написаній у маленькому мелиховскоу флігелі, Чехов, мабуть, уперше так відверто висловив свою життєву й естетичну позиції. Це п'єса й про людей мистецтва, про муки й радість  творчості, про неспокійних, бентежних молодих художників і про самовдоволено-сите старше покоління, що охороняє завойовані позиції у житті й мистецтві. Це п'єса й про любов ("багато розмов про літературу, мало дії, п'ять пудів любові",- жартував Чехов), про нерозділене почуття, про взаємне нерозуміння людей, жорстоку невпорядкованість особистих доль та болісні шукання  сенсу життя, "загальної ідеї", мети існування, "певного світогляду", без якого життя - "суцільна мука й жах".

Але найголовніше  те, що  «Чайка» - це  п’єса про розмах крил, що мають наші душі, про висоту почуттів та думок, що зносять нас над життям й дозволяють до щему в грудях відчути  щастя або ж, напроти, змушують тужливо та безпорадно кружляти у пошуках життєвого та творчого простору й висоти.

Дивовижно те, що висота та глибина авторських думок зовсім по-чеховськи  розчинені в зовні непроблемних, буденних та звичних проявах життя. Настільки повсякденних і звичних, сірих та монотонних, що навіть трагізм смерті вони поглинають як звукоізоляційний матеріал, і ми практично не чуємо пострілу й зойку смертельно пораненої душі, не  резонуємо болем,  співчуттям,  докорами сумління через власну байдужість та безпорадність. Так само, як герої твору, бо п’єса і про них і про нас, про те, що видається нам життям, але не є ним насправді.   

Сьогодні ми й спробуємо усвідомити вбивчість повсякденності та рутини життя, несумісність щастя із слабкодухістю та безпринципністю, неготовністю брати відповідальність за інших та вести за собою, страхом перед новим.  Спробуємо  торкнутися нерву твору, що резонує плачем чайки, луною пострілу в саме серце та мовчазним криком душі, що має крила та не може злетіти ввись.

СКАЧАТІ УРОК:

Чехов Чайка.docx

Завантажити DOCX • 47KB