Дистанційний кейс. Ернест Гемінґвей. "Старий і море"

Двобій із світом, обтяженим насильством та смертю

Сила книжок Гемінґвея – у чуйній і вимогливій людяності,

Їм притаманна напружена радість боротьби, боротьби за

людину, яку можна вбити, але не можна здолати

Д. Затонський

Розкриваючи таємницю сили тяжіння художнього простору творів Гемінґвея, Дмитро Затонський визначив притаманну йому людяність як одночасно чуйну та вимогливу, передусім не стільки схильну до співчуття, скільки ту, що потребує від людини мужнього погляду на світ та готовності до гідної відповіді його викликам.

- Чи готові ви погодитися саме з таким виміром людяності як якості життя у світі абсурду? Чи не містить таке розуміння, здавалося б, абсолютно гуманної та милосердної категорії, прагнення збільшити питому вагу життєвих випробувань, яких немало чатує на людину в лабіринтах абсурдного буття?

Безумовно, справжня людяність полягає не лише у співчутті та милосерді, а й у вірі в можливості людини, якій до снаги долання перешкод.

У Ернеста Гемінґвея, письменника, якого вважають легендою 20 ст., свій погляд на проблему, власний кодекс героїзму, якого, на його погляд, потребує людина, якій випало жити та стверджуватися в світі абсурду.

Поміркуйте над ним, визначте, наскільки це відповідає вашим уявленням про те, якою повинна бути людина, успішна та непереможена за надто вимогливих обставин життя:

«Будь дужим, навіть жорстоким, умій відповісти ударом на удар. Не сподівайся ні від кого співчуття, не ремствуй – мовчи, бо найнебезпечніше показати себе невпевненим і смішним, тоді тебе почнуть зневажати й перестануть боятися. Не піддавайся почуттям: краще холодність, ніж душевна розхристаність, краще самотність, ніж беззахисність… Тільки так ти, можливо, вцілієш фізично у страшному , кривавому , беззаконному світі, в якому тобі випало нещастя жити, - тільки якщо кожної миті будеш готовий до двобою з ним, тільки, якщо вирушаючи в дорогу, не візьмеш із собою ніякого зайвого вантажу любові і віри. Але будь і мужній, чесний, справедливий. Не нападай – обороняйся. Не прагни користатися з недосконалості, підлості навколишнього світу. Врешті – решт, відповідай супротивникові тим самим, але не чини проти нього підступів. Залишайся шляхетним навіть щодо нього, не задля нього – задля себе. Тільки так ти збережеш шанс уціліти морально, не даси іншим зруйнувати твою особистість, твою людську гідність – те єдине, що в тебе залишилось, без чого неможливо, та й немає сенсу жити».

- Які з наведених положень кодексу є прийнятними для вас особисто, якими ви вважаєте необхідним керуватися в житті?

- Чи містить кодекс моральні загрози?

- Яким і чому ви уявляєте собі автора кодексу? Героя його творів?

За стислим викладом пригадайте зміст повісті Гемінґвея «Старий і море»:

https://www.ukrlib.com.ua/styslo-zl/printit.php?tid=5736

Твір екранізовано: https://www.youtube.com/watch?v=LVRAqyIXGbQ

Поміркуймо над прочитаним та побаченим:

- На перший погляд, Сантьяго- невдаха, тому батьки хлопчика, якому він передає свій досвід, мають намір віддати сина в науку до щасливих та успішних. Отже, у творі йдеться зовсім не про проблеми соціальні, а скоріше, екзистенцій ні, сутнісні. Тому головна інтрига повісті й обертається навколо самотнього виходу старого рибалки в море та надії на те, що переломиться нарешті нескінченна смуга невдачі він зустріне Велику Рибу.

Однак, доторкнутися до справжнього нерву твору можливо, лише винайшовши відповідь на запитання стосовного того, навіщо старому рибалці саме Велика Риба: заради прокорму, матеріальної винагороди за багаторічне виснажливе служіння рибацьким богам чи для виміру людяності в собі, заради самоствердження. Що стоїть за думкою-запитанням старого «Чи варті люди того, щоб їсти Велику Рибу?Чому Сантьяго любить і поважає Рибу, але при цьому переконаний у власному праві відняти у неї життя?

Отже, на рингу життя опинилися Людина і Риба. І саме у їхньому філософському протистоянні вирішуються сьогодні провідні проблеми взаємин Людини і Природи, Всесвіту, розкривається сенс людського життя.

Давайте пересвідчимось у невипадковості вибору долі стосовно Людини, що народжена в цьому світі «бути рибалкою».

- У чому незвичність, несхожість Сантьяго на інших?

- Давайте поступово, як море накочує хвилі на берег, накладатимемо штрих за штрихом на холст, творячи портрет Людини:

«Геть усе в ньому було старе, крім очей, а вони мали колір моря і блищали весело й непереможно».

«Добрих рибалок багато, а є й знамениті. Але таких, як ти, більше немає».

« Він завжди подумки називав море la mar, як кажуть по-іспанському ті, хто його любить…».

«Велика Риба! Їй було призначено жити в темних глибинах моря, далеко від усіляких тенет, пасток і підступів. А мені єдиному світі, було призначено дістатися туди і знайти її. Єдиному з усіх людей у світі. Отож, тепер від самого полудня ми пов’язані спільною долею. І ніхто не зарадить ні їй, ні мені. Можливо, мені не слід було ставати рибалкою. Але саме задля цього я й народився».

«То ще добре, що нам не доводиться полювати на зорі. А що, коли б людині щодня треба було б вбивати місяць? І місяць тікав би від неї. Або коли б вона мусила щодня гнатися за сонцем, щоб убити його?»

- Визначте ключову, на ваш погляд, проблему життя Рибалки. Чи суголосна вона думкам старого: «Рибино, я люблю тебе й поважаю. Але все одно уб’ю тебе до кінця дня».

- Чи не суперечить любові старого до моря і Риби рішення про необхідність убити її. Як ви розумієте слова: «Коли любиш, і вбити не гріх»?

Отже, полювання за Рибою стає «межовою ситуацією», опинившись у якій, людина здійснює вибір, від якого залежить її життя та якість і сенс цього життя. Сантьяго обрав протистояння та перемогу, хай навіть ціною життя.

Спробуйте уявити думки та відчуття старого у цей визначний момент його життя.

Можливо, це було так:

«Море, сонце і риба, яку я змушений вбити. Вбити попри те, що ніхто з людей не гідний навіть їсти її. Але я мушу, повинен зробити те, задля чого народжений та на що зречений у цьому світі. І ніхто не розрадить мене, не переконає у безглуздості мого вчинку. Адже як інакше може ставитися до усього цього той, хто народився та отримав свій талан - бути рибалкою, а значить, перемагати ціною життя, життя супротивника або навіть власного. То ще добре, що полюю на рибу. А що, як від мене мало б тікати сонце?Чи зорі сполоханими зграями ховалися б за хвилями хмар, уникаючи зустрічі зі мною?..

Як же важко,виявляється, нищити те, що любиш! Але інакше неможна, я ж людина, і нізащо не маю поступатися нічому й нікому у цьому житті. Тим паче велетенській Рибі, яку люблю та поважаю і яку мріяв зустріти майже все життя. Напевне, саме тепер, як ніколи раніше, я готовий до двобою з нею. Я можу і повинен її перемогти. Треба лишень вгамувати серце. Адже це не гріх, коли вбиваєш з любові?»

- То ж Сантьяго народжений чи зречений бути у цьому світі рибалкою?

- Чи дійсно право на зустріч з Великою Рибою старому надали досвід та велетенська любов до життя?

- З якою метою автор насилає акул на здобич старого?

- Чи готові ви погодитись з таким потрактуванням проблеми:

Сантьяго сам себе зрік на зустріч з надто великою рибою, зневаживши перестороги свідомості, розуму досвідченого рибалки щодо небезпечності віддалення від берега, від людей. Нехтуючи небезпекою, він сам себе наражає на самотнє протистояння стихії природи, що, безумовно, сильніша за нього. Сам, один, він виявився «припнутим» до найбільшої з усіх, яких будь-коли бачив чи навіть про яких чув, рибини. Здавалося б, безглуздо вступати в двобій з рибою, напевне знаючи, що вона сильніша за тебе. Але протистояння гідному супротивникові дарує відчуття самоповаги, так само, як процес сходження на гору є рухом, зростом душі міфічного Сізіфа, зреченого богами на нескінчення підняття на гору каменя. Адже самого «сходження на вершину» достатньо, щоб заповнити людське серце», знеболити в ньому гіркий присмак втрати «здобичі, з’їденої акулами.

Отже, довести, що в тебе вистачає і мудрості, і снаги, і життєвої сили, ще не означає перемогти абсурд життя, який чатує на кожного будь-яку хвилину та будь-де. Але людину не можна здолати, як не можна й припустити її сліпу покору долі.

Багато міркувань та запитань. Не на всі ми поки що готові давати відповіді.

Згодом, додасть мудрості та підкаже відповідь життя.

1. А поки що складіть від імені Сантьяго кодекс людини, гідної щастя.

2. Створіть буктрейлер за повістю Ернеста Гемінґвея «Старий і море» чи напишіть сценарій такого бук трейлера.