Психологічний етюд за новелою Ф.Кафки "Перевтілення"

     Темінь… Неспинний стукіт серця, що розриває тишу з «вклеєним» у неї, ніби-то чужим, а не моїм тілом. Чомусь неспокійно… Задушлива ковдра видінь…Намагаюся відкинути і не можу навіть поворухнутись. А дихати все важче… Майже болюче відчуття променю світла, якому ні за що не хочу відкривати очей…Світло настирно проникає крізь зліплені повіки, розрізає тьмяну завісу сну…Тиша… А чому , зрештою, так тихо? Чи може будильник не дзвонив?     …Жахіття спізнення…Намагаюся скочити з ліжка –і відчуваю скутість бридким панцирем.

   Що це: продовження сну? В усякому разі не мого…

   Липке павутиння нерухомості. А треба ж поспішати…Усі зусилля намарні.

Чотири стіни ніби-то повільно стискаються…Пастка дверей…

    Нарешті рятівне світло крізь непроникну ворожість замкненого простору…Омана…Лунка самотність…Холоднеча слизької підлоги.

  Речі, речі, що заважають рухатись. Уламки минулого…Живильна волога сліз скутого комашиним панцирем серця.

Учорашній сир - небесна манна…

Чому мене так хвилює музика?

Чорне світло…Мертва музика…Вирок кроків від мене...

                                                            Олексієнко Валерія , 11 клас